Навколо голландського соляного рудника сформувалося селище-колонія, яке поступово розросталося та облаштовувалося. З’явилися два будинки для директорів шахти та їхніх родин, бараки для робітників і приміщення контори рудника. Пізніше було збудовано школу, приймальню на 2 ліжка з фельдшером; земський лікар приїжджав за потребою. Було встановлено газові ліхтарі для вуличного освітлення, наявний льодник та спеціальні камери для спалювання побутового сміття.

На залізничній станції Ступки стояло двоповерхове будівля.

Вид на західну частину селища з висоти шахтної будівлі. У центрі — один із будинків для директорів (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Вид на колонію з західного боку. На задньому плані — будівля шахти, у центрі — один із будинків для директорів (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Вид на рудничне селище з північно-західного боку (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Будинок у західній частині селища (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Будівля школи (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Льодник, піч для спалювання сміття та ліхтар (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Один із двох будинків для директорів (фото з архіву Van Beuningen van Helsdingen).
Діти Й.К. ван ден Мейзенберга на тлі двох будинків для директорів у центрі рудничного селища (фото з архіву Stichting Van den Muyzenberg-Kiessler).
Будівля контори рудника та шахтна будівля (фото з архіву Stichting Van den Muyzenberg-Kiessler).
Будівля при залізничній станції Ступки (фото з архіву Stichting Van den Muyzenberg-Kiessler).