У 1881 році інженер із Петербурга Дмитро Костянтинович Чернов орендує ділянку маєтку (1008 десятин) на землі Н.І. Станкевич, в Ільїнській волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії, строком на 30 років із правом поновлення контракту ще на такий самий термін, для проведення розвідувальних робіт на сіль.
Бурові розвідки розпочалися у 1882 р., а в червні 1884 року буріння було доведене до соляного пласта, хоча роботи тривали ще й у липні. Для ведення підприємства Чернов підшукував компаньйонів, яких він знайшов у групі ентузіастів — голландських підприємців.
4 грудня 1884 року в конторі нотаріуса Якобуса де Конінга в Дордрехті документально було оформлено заснування «Голландського товариства з розробки кам’яної солі в Росії» (Hollandsche Maatschappij voor Zout-Exploitatie in Rusland, далі скорочено – HMZER або «Голландське товариство»), яке перебувало там щонайменше до 1910 р. Згодом контора товариства переїхала до Гааги й розташовувалася за адресами: Балистраат, 47а та Анна Павловна страат, 20. Серед найбільших інвесторів у статуті товариства зазначено Дмитра Костянтиновича Чернова (200 тис. рублів сріблом, або у голландській валюті 400 тис. гульденів) та петербурзького купця італійського походження Івана Тоньолаті (або Тоньолаті/Тоньолатті) (500 тис. рублів сріблом, або 100 тис. гульденів).
У 1919 р. Л.В. ван ден Маузенбергом, К. Марксом, п. Тервеном, п. Льюісом та Булгаковим було створено нове Товариство.
Так було засновано один із найбільших соляних рудників Донецького басейну — «Петро Великий», названий на честь російського царя, який відвідав Голландію у 1697 році.
